середу, 12 липня 2017 р.

Повторюємо іменник

Дорогі четвертокласники! На слайд-шоу ви бачите правила про іменник, але вони відкриваються не повністю. Спробуйте пригадати, яка інформація заховалось за кадром.

Надія Чирва's Slidely Gallery by Slidely Photo Gallery

вівторок, 11 липня 2017 р.

Як батьки мимоволі вчать дітей насильству



5 ситуацій, які вчать наших дітей, що насильство – це норма.
1. Коли ми говоримо: «Ну, це ж хлопці!».
Будучи мамою двох дуже активних хлопчиків, я розумію, що більшість людей не мають на увазі нічого поганого, кажучи: «Ну, це ж хлопці!», – але надто часто ця фраза виступає в якості виправдання поганої поведінки хлопчиків, наприклад, бійок з іншими дітьми.
Насправді ж, хлопчики прекрасно можуть шанобливо ставитися до інших людей і їх речей, якщо їх цьому навчити.
Але кожен раз, чуючи, як ми виправдовуємо їх поведінку, хлопчики не тільки засвоюють, що можуть ігнорувати правила, але і те, що вони нібито не здатні себе контролювати.
2. Коли ми примушуємо наших дітей цілувати і обіймати родичів / друзів.
Багато хто полюбляє із добрими намірами змушувати своїх дітей обіймати друга або родича, не враховуючи при цьому бажань самої дитини. Це несе в собі небезпечну ідею, про те, що згода дитини не має значення, і інші мають право ігнорувати її бажання.
Краще запропонувати дитині альтернативні способи привітатися / попрощатися з рідними.
Я питаю своїх дітей: «Ти хочеш обійняти бабусю, або дати їй п’ять, або просто помахати їй на прощання?»
3. Коли ми запитуємо «Може ти сам/а винен/а в тому, що тебе вдарили?»
Це одна з найскладніших ситуацій, особливо якщо у Вас не одна дитина. Брати і сестри часто навмисне дражнять один одного, поки один з них не розсердиться і не пустить в хід кулаки. Але дуже важливо з’ясувати, що сталося насправді, перед тим як почати вирішувати ситуацію.
Коли ми запитуємо: «Може ти сам/а винен/а в тому, що тебе вдарили?», – ми вчимо і потерпілого і винного тому, що хтось може змусити іншого зробити поганий вибір.
І нагадайте Вашим дітям, що у них завжди є вибір – вдаватися їм до насильства чи ні, і ніхто не може їх змусити, навіть дуже злими і неприємними словами.
4. Коли ми говоримо, що хлопчики б’ють дівчат, які їм подобаються.
Неважливо, син у вас або дочка – їх потрібно навчити з раннього віку, що заподіювати біль людині, щоб привернути її увагу, недозволено. І це зовсім не спосіб висловлювати свій інтерес до людини. Діти ніколи не повинні чути фразу: «Він тебе б’є, бо ти йому подобаєшся» – коли їх дражнять або б’ють.
Вона підтверджує ідею, що любов – це страждання, і завдавати болю іншим – це нормально.
5. Коли ми засуджуємо зовнішній вигляд і поведінку жінок при дітях.
Батьки впливають на своїх дітей, навіть не усвідомлюючи цього. Діти чують наші слова і приміряють їх на себе. Якщо наші діти чують, як ми виправдовуємо насильство, вони засвоюють таку поведінку. Вони чують, як ви зневажливо відзиваєтеся про жінок, і запам’ятовують це. Вони можуть повірити, що існують випадки, при яких жертва заслуговує того, що з нею сталося, або те, що вони мають право піддавати насильству тих, хто на нього «заслужив».
Розмовляючи з дітьми про насильство, поясніть їм, що ніхто не заслуговує насильства, ніхто не хоче і не провокує його.
Стаття взята з сайту https://dytpsyholog.com/