ДПА з літературного читання. Перевір свої можливості.

                                                                        Варіант ІІ

Прочитайте уважно текст

За Миколою Магерою

ЧУБЧИК

Жили собі шпаки. Батько і мати маленьким їсти носили, співати по-шпачиному навчали. Злагода й мир панували в шпаківні.

У найменшенького шпаченяти був невеликий чубчик. Тож і назвали його Чубчиком. Чубаті шпаки — дивина. Тож Чубчик так запишався, що почав із зневагою стави­тися до своїх братиків і сестричок.

Одного ранку Чубчик почув спів соловейків, які витьох­кували в саду. І так йому сподобався той спів, що аж само­му захотілося так заспівати.

—  Мамо, я хочу соловейком стати, — сказав Чубчик.

—   Соловейком, сину, треба народитися, — пояснила шпачиха.

—  А я хочу навчитися так гарно співати, як солов’ї! — наполягав Чубчик.

—   Спочатку навчися свистіти по-шпачиному, — про­мовила мати.

—    Набрид мені ваш свист! — гукнув Чубчик на весь сад. — Не хочу довіку вас чути!

—  Сину, хіба так можна про свій рід казати? — злякано просвистіла шпачиха.

—  Не хочу такого роду! — кричав шпачок. — Вас і люди не слухають так, як соловейків.

—   Що ти говориш, сину, — промовила зі сльозами на очах мати. — Ранньою весною прилітаємо ми, коли снігу ще багато на полях і в лісах. Як радіють діти і дорослі, коли почують наш свист. Люди кажуть, що на крилах ми їм весну несемо. Хіба цим не треба пишатися? Хіба наш спів гірший, ніж в інших птахів?

   Довго шпачиха навчала розуму сина. Та Чубчик не слу­хав. Змахнув крильми — і подався в садок до Соловейка. Знайшов там найстаршого Солов’я, який сидів на гілці бузини, привітався й попросив:

—   Соловейку, навчи мене співати по-своєму.

   Соловейко здивовано глянув на Чубчика й запитав:

—    Чого це тобі раптом захотілося по-солов’їному спі­вати?

—   Бо набридли мені шпаки з їхнім свистом, — відповів Чубчик. — Мені до вподоби солов’їна пісня, якою ваш рід людей звеселяє.

—     Ще не чув, щоб пташки цуралися свого роду, — поважно промовив Соловейко. — Бо споконвіку так ведеться, що шпак співає по-шпачиному, а соловей — по-солов’їному. Але коли тобі так захотілося навчитися співати по-нашому, то зоставайся.

   Усю весну навчався в Соловейка Чубчик, та нічого в нього не виходило. Він розучився свистіти по-шпачиному і не навчився співати по-солов’їному. Тільки й того, що запам’ятав «тьох-тьох-тьох».

   Потім Чубчик усе літо вчився в інших птахів. У Синиці, у Ворони і в Горобців. Та вивчив лише «цінь-цінь», «кра- кра», «жив-жив».

   Шпачкові здалося, що тепер він найрозумніший серед птахів.

   Якось Чубчик побачив на ясені силу-силенну шпаків. Вони висвистували один поперед одного, бо прощалися з рідним краєм до наступної весни. Збиралися у вирій.

   Прилетів до них і Чубчик. Він гордо глянув на батька й матір, братів і сестер, сів на самісінький вершечок осо­кора і заверещав:

—  Фіють-фіють, кра-кра-кра, тьох-тьох-тьох, жив-жив, цінь-цінь, жив-жив, кра!

   Шпаки принишкли, слухаючи Чубчика. А коли той утомився верещати, птахи так зареготали, що аж затрем­тіли дерева. Соловей сміявся, аж за боки брався. У синиць від реготу аж сльози виступили на очах, а горобці так по­хрипли, що не могли й слова вимовити. Чубчик із сорому ледь не звалився з осокора. Присоромлений, осміяний, він повернувся додому.

—  Що будемо робити, сину? — запитали батьки.

—   Буду слухати вас.

—    Хоч і пізно, сину, але добре, що за розум нарешті берешся.

Виконай завдання

1.Визнач головну думку твору .

    А. Любов до рідного краю .

    Б.  Любов до батьків .

    В. Любов до рідної мови , бажання розмовляти нею .

2.Що засуджується у творі ?

    А. Зарозумілість, надмірно висока  думка про себе .

    Б. Зневажливе ставлення до своєї рідної мови .

    В. Зневажливе ставлення до інших .

3.Прочитай вислови і запиши , кого з героїв твору стосується ці слова .

   Реготали так , що аж затремтіли дерева –  __________________________

  У  них від реготу аж сльози виступили на очах – _______________________

  Так сміявся , аж за боки брався – ____________________________________

 Від сміху так похрипли , що не могли й слова вимовити –_________________

4. Відновити послідовність подій у творі . Простав цифри в порожні клітинки.

	Чубчик покидає свою родину .
	Навчання в інших птахів .
	Навчання в Солов’я .
	Дружня сім’я шпаків .
	Шпачиний спів – рідний спів .
	Ганебний виступ Чубчика перед птахами .

5.Запиши , як ставився молодий шпачок до рідної пісні. ( 4 – 5 речень )

  ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

   

  Загальна кількість балів___________________

    

Робота

на державну підсумкову атестацію

з літературного  читання

за курс початкової  школи

учениці 4 класу

_________________________________________________________

( прізвище, ім’я, по батькові у формі родового відмінка)

Варіант І

Прочитайте уважно текст

                                                         Українська народна казка

ДВІ БІЛОЧКИ

   Жили собі, були собі в густому лісі, у дуплах, дві біло­чки. Однаково гарні, пухнасті, прудкі. Тільки не одна­кової вдачі. Бо одна з них увесь день трудилася: збирала горішки, гриби, жолуді. І все те складала у своїй хатинці, у дуплі дерева.

   А друга була зовсім недбайлива. Цілими днями тільки їй роботи, що стрибати з галузки на галузку, лякати пта­шок у гніздах або сидіти без діла й свистати на весь ліс. А схоче попоїсти — не журиться. Тож улітку всюди їжі повно! То горіх, то жолудь з дуба, то шишки з ялин і сосон, то корінці всякі. Погризе того, скубне цього — та й знову скаче собі весела, сита. Отже, ціле літо весело прожила.

   Тим часом перша білочка, працьовита й дбайлива, нано­сила собі в дупло повно всяких харчів. Це на зиму придбала. І вже заздалегідь устелила свою хатинку мохом, пушком і сухим листям, щоби було тепло та м’яко взимку. Та й двер­цята приробила собі до свого дому. Добра була господиня.

   Так пройшло тепле літо, в одної білочки — у праці, а в другої — в іграх.

   Минула вже й дощова осінь. Прийшла холодна зима. У лісі стало сумно й пусто: ні листячка, ні грибів, ні горішків. Тільки мороз і вітер, що снігами мете.

   Сидить у тепленькому дуплі працьовита білочка й гадки про біду не має. Усе літо на те працювала, щоб зимою спокійно відпочити. І м’яко їй, і тепло, і з’їсти є що. Спокійно живе собі.

   Та не так жилося лінивій і недбайливій білочці. У її дуплі ні вікон, ні дверей. Не надбала. Ні харчів на зиму нема, ані одного горішка! Тільки холодний вітер по хатині свище, гуляє.

   Сидить бідна білочка, голодна, змучена, змерзла, у клубочок звилася. Кинеться по лісі туди, сюди, нічого нема — усе замерзло. Хоч умирай із холоду та й голоду!

   Аж згадала нещасна білка свою старанну, роботящу сусідку та й думає: «Піду я до неї. Може, допоможе чим-будь, у неї гори припасів. А влітку їй поверну».

   Іде вона до сусідки та й несміло стукає в двері.

—    Хто там?

—    Я, твоя сусідка!

—    Просимо, — кличе дбайлива білка і відчиняє двері.

   Як поглянула на нещасну, худющу, напівмертву від хо­лоду сусідку, то відразу все зрозуміла.

—                Прошу, сідай, саме на обід потрапила! Чим хата бага­та... От зігрійся трохи в моху, а я приготую тобі горішків і жолудів... На, їж на здоров’ячко. Та й разом зі мною живи. Мені скучно самій.

   Засоромлена білка почала говорити:

—              Але ж я не заслужила на таку доброту. Я ціле літо — знаєш — гуляла.

—              Нічого, — каже друга, — тепер ти також будеш дбати так, як я. Ти ж зрозуміла тепер, що без праці нема добра! Будемо разом працювати і разом жити.

   Лінива на радощах обцілувала свою добру товаришку. І відтоді жили обидві білочки разом. А ліниву білку біда і нужда навчили працювати. Найближчого літа вона ста­ла також старанною і принесла великі припаси харчів до спільної хати.

Виконай завдання

1.Визнач головну думку твору .

    А.Не тяжка робота, коли є охота.

    Б.Як робити дружно , не буде сутужно . 

    В. Хто дбає , той і має.

2.Що схвалюється  у творі ?

    А. Працьовитість і дбайливість .

    Б. Спритність і сміливість .

    В. Справедливість і відповідальність .

3.Як жилося дбайливій білочці взимку ? Запиши.

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Відновити послідовність подій у творі . Простав цифри в порожні клітинки.

	Прийшла холодна зима .
	Розваги лінивої білочки .
	Жили дві білочки .
	Клопоти дбайливої білочки .
	Без праці нема добра .
	Допомога дбайливої білочки .

5. Запиши , що навчило ліниву білочку працювати. ( 4 – 5 речень )

  ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

   

  Загальна кількість балів___________________